Для створення свого твору художник використовує пензель і фарби, артист балету – рухи, а письменник – слово. У художній літературі існує безліч засобів, які допомагають слову посилити його лексичне значення, надати йому емоційності, експресивності та образної виразності. Ці засоби називаються тропами. Аристотель вважав, що вміння створювати тропи є ознакою таланту письменника. 
Одним із літературознавчих понять, термінів є метафора. Метафора – це троп, тобто якийсь образ, заснований на вживанні слів у переносному значенні. Зміст метафори як тропа в тому, щоб підсилювати емоційну виразність мови. Метафора являє собою перенесення властивостей одного предмета на іншій за принципом їх подібності. 
Наприклад, «Ходить осінь по траві» , «Вкриє мудрість голову сріблом», «Серце нудьгує, і плаче воно». 
Цікаво, чи можна поєднати літературу й образотворче мистецтво, передати те, що хотів сказати автор за допомогою малюнків? 
Спробуй знайти рядки з поезій Станіслава Чернілевського, які зображені на малюнках.
***
Забула внучка в баби черевички…
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя на бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
***
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Весело і з ляком серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.

Янченко О. В., учитель української мови та літератури